Вірши з Днем української писемності та мови

Наша мова належить до мов великих європейських і світових народів. Ознайомлення інших націй з нашим словом є одним з принципових завдань, які має здійснювати українська держава. У кожному з напрямів цієї роботи дуже важливою є атмосфера суспільної злагоди, терпимості і порозуміння, що повинна стати нашим спільним оберегом проти будь-яких політичних спекуляцій і навмисних розколів.

Наш народ – єдиний. Його мова – це велика основа для єдності всієї держави і духовна гарантія її майбутнього.

Бажаю усім нам любові, щастя, взаємного розуміння і допомоги, щоб жити за Словом, з якого почалася Україна.

Віршоване привітання із днем української пмсемності та мови

Я на рідній мові друзям щастя зичу.
Хай добро хлібину кожному несе.
У гостинну хату щиро всіх покличу –
I вони, я певний, зрозуміють все.
I вони, я певний, зрозуміють слово
Де матусі ласка, батькове тепло,
Де вкраїнське поле пахне барвінково,
Де вкраїнська пісня встала на крило!

Віршоване привітання до дня мови та української писемності

Солов’ї розливаються ніжно
У зеленім веснянім гаю,
Син до матері каже: — Ця пісня
Дуже схожа на мову твою!

Посміхається мати до сина:
— Пам’ятай, моє миле дитя,
Рідна мова завжди солов’їна,
Зігріває людей все життя!

Наша мова живе й буде жити,
Бо вона, ніби подих весни —
Пам’ятай ти завжди про це, сину,
Рідне слово теплом огорни!

Привітання з нагоди української писемності і мови

День української писемності і мови, як свято духовності українського народу запроваджено Указом Президента України у 1992 році на знак затвердження великого національного надбання, коштовного скарбу, який поєднує досвід, мрії і надії мільйонів людей, подвижників українського слова.

Культура і мова об’єднані в царині духовних цінностей кожної людини і всього суспільства. Мовна культура як складова культури і як одна з її форм є першою ознакою культури людини, що в наш час є особливо значущим і актуальним, а також допомагає молодій державі в нелегкій справі духовного відродження української нації.

Така важлива функція мови в суспільстві і в Україні зокрема, а також розширення сфери функціонування української мови, вживання її як державної мови в Україні висунули невідкладне завдання: значно поглибити знання з української мови серед громадян держави, повернути українській мові роль творця духовного світу людини.

Привітання із нагоди дня української писемності та мови

Щиро вітаю Вас з Днем української писемності та мови!

Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією і відточена творчістю найталановитіших письменників.

Наша мова звучала вже у творах Нестора Літописця, „Слові о полку Ігоревім”, „Посланні Володимира Мономаха” та інших визначних пам’ятках писемності.

Довгий час нас намагалися привчити, що українська мова для «кухонного спілкування», але всупереч утискам і гонінням українське слово сьогодні набуває все більшої сили і в Україні, і в світі.

Хочу нагадати слова великої поетеси Ліни Костенко: «Жодна нація не вмирає від інфаркту. Спочатку їй відбирає мову». Бажаю Вам пронести й утвердити українське слово, збережене нашими предками, — воно створює індивідуальне обличчя країни і нації.

Народна мудрість стверджує: скільки знаєш мов, стільки разів ти людина. Але, я впевнена у тому, що без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною свого народу, його історії і культури.

Бажаю всім українцям утверджувати рідну мову. Упевнена, цей нетлінний скарб служитиме єднанням між минулими і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну і українців.

Оригінальне привітання із днем мови

Це свято є даниною одному з найцінніших надбань, яке створене й залишено нам нашими попередниками. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом, адже у її глибинах народилося культурне надбання, яким може пишатися наш народ.

Українська мова почалася з писемності, витоки якої йдуть з далекого минулого. Давньоруські літописи є дорогоцінними реліквіями історії, науки, літератури та культури, які й сьогодні вражають глибиною мудрості, далекоглядності, є актуальними і суспільно значимими.

У всьому світі відомо, що державність мови є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни.

Українська держава повинна гарантувати своїй національній мові всебічну підтримку, зробити якнайбільше для того, щоб її престиж у нашому суспільстві зростав, щоб вона міцніла й розвивалася разом з іншими мовами нашої багатонаціональної країни.

Вітаю вас, шановні громадяни, з Днем української писемності та мови. Нехай материнське слово буде для всіх нас духовним джерелом життя і оберегом. Щастя вам, добра, нових здобутків в ім’я зміцнення нашої Батьківщини – України.

Поздоровлення із нагоди дня української писемності та мови

Щиро вітаємо вас із Днем української писемності та мови.

Мова – це важливий чинник самовизнання нації, надійна основа розвитку країни, загартована багатовікововю історією та відточена творчістю найталановитіших українських письменників. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом, адже у її глибинах народилося культурне надбання, яким може пишатися український народ. Без рідної мови жодна людина не здатна почуватися повноцінною частиною свого народу, його історії та культури.

Українська держава повинна гарантувати своїй національній мові всебічну підтримку, зробити якнайбільше для того, щоб її престиж у нашому суспільстві зростав, вона міцніла й розвивалася на рідних теренах. Упевнені, що українська мова й надалі служитиме єднанням між минулими і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну та український народ.

Бажаємо вам зберегти й утвердити українську мову, виплекану нашими пращурами, адже вона створює індивідуальне обличчя країни і нації. Нехай материнське слово буде для всіх оберегом та духовним джерелом життя.

Можливо Вас зацікавить

21 лютого

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в .

Цікаві статті

Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить…

Щороку 9 листопада Україна відзначає чудове свято — День української писемності і . 1301

Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Це не тільки державне, а й церковне свято. Перший в сучасній українській мові твір, який відповідає візантійським першоджерелам, православні назвали акафістом Богородиці Холмської.

Вірши з Днем української писемності та мови

9 листопада – день української писемності та мови. Підбірка віршів

День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За християнським календарем — це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Саме з нього, вважають дослідники, і починається писемна українська мова.

Історія встановлення
Свято встановлено 9 листопада 1997року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Нестора-Літописця».

У День української писемності та мови за традицією:

• покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю;
• відзначають найкращих популяризаторів українського слова;
• заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;
• стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика — конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн. з 20 країн світу.
• а ми, у свою чергу, пропонуємо найменшим українцям вивчити поетичні слова про нашу мову:

РІДНА МОВА
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.
С. Воробкевич

РІДНА МОВА
Разом із щастям і журбою
Зеленим листом шелестить,
У небі яснім над водою
Нам рідна мова мерехтить.
Це символ мудрості твоєї,
Моя Вкраїно. Він горить!
Тож мови рідної своєї
Не відцураймось ні на мить!
К. Коврик

РІДНА МОВА
Сію дитині
В серденько ласку.
Сійся-родися
Ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі»,
«Вибач» тремтливе, —
Слово у серці —
Як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!»,
«Світлої днини!» —
Щедро даруй ти
Людям, дитино!
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.
В. Гринько

РІДНА МОВА
Буква до букви —
І виникло слово.
Слово до слова —
Звучить рідна мова.
І. Січовик

РІДНА МОВА
По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.

По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.
Ця мова для мене,
Як мати, єдина.
С. Жупанин

ХТО ЯК ГОВОРИТЬ
Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти.
Уміють говорити зайці і зайченята,
По-своєму говорять і риби серед моря,
І у садочку пташка, і у траві комашка.
Говорять навіть квіти з блискучими зірками.
— А як говорять діти?
— Так, як навчила мама!
— Прийми ж, матусю,
Слово подяки від дитини
За нашу рідну мову,
За мову України.
Л. Полтава

МАТУСИН ЗАПОВІТ
Раз казала мені мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!
М. Хоросницька

РІДНА МОВА
Велична, щедра і прекрасна мова.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!
Ю. Косинська

РІДНЕ СЛОВО
Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».
Рідне слово любить ненька,
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко,
Так і я його люблю.
А. Камінчик

ЛИШ ПО-УКРАЇНСЬКИ
Українські діти
Всім говорять сміло:
Свій народ любити —
То велике діло.

Лиш по-українськи
Любо говорити,
І по-українськи
Господа молити.

Треба й чужі мови
Старанно вивчати,
Та з усіх найбільше
Рідну шанувати.
А. Незнаний

НАША МОВА
Мова наша, мова —
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.

Мова наша, мова —
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.

Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.

Як вогонь у серці
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Ю. Рибчинський

НАЙДЗВІНКІШЕ СЛОВО
Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава шовкова…
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова
М. Сингаївський

ЛЮБІТЬ РІДНУ МОВУ
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
Ф. Пантов

Підготувала: Людмила Бойко, сайт для батьків “Діти”

Дата публікації: 08.11.2013
Переглядів сьогодні: 5
Переглядів всього: 34982

Вечір поезії до Дня української писемності та мови

Тема: Вечір поезії до Дня української писемності та мови

Мета: формувати у вихованців розуміння того, що українська мова – наш скарб, дорогоцінний діамант нашого народу; розширити знання про історичні відомості формування та ставлення української мови як літературної; розширити знання про красу і багатство рідної мови; пробудити почуття національної гідності; прищеплювати любов до творів українських письменників, розкрити красу української природи; поглиблювати уявлення вихованців про багатство і розмаїття поетики українського художнього слова. Розвивати акторську майстерність та техніку мовлення, пам’ять, виховувати акторську сміливість вихованців гуртка «Сценічний вернісаж»,

Балаклійський Центр дитячої та юнацької творчості

Балаклійської районної ради Харківської області

Виховний захід на тему: Вечір поезії до Дня української писемності та мови

Розробила керівник гуртка

«Сценічний вернісаж» БЦДЮТ

Кравцова Марина Володимирівна

Тема: Вечір поезії до Дня української писемності та мови

Мета: формувати у вихованців розуміння того, що українська мова – наш скарб, дорогоцінний діамант нашого народу; розширити знання про історичні відомості формування та ставлення української мови як літературної; розширити знання про красу і багатство рідної мови; пробудити почуття національної гідності; прищеплювати любов до творів українських письменників, розкрити красу української природи; поглиблювати уявлення вихованців про багатство і розмаїття поетики українського художнього слова. Розвивати акторську майстерність та техніку мовлення, пам’ять, виховувати акторську сміливість вихованців гуртка «Сценічний вернісаж»,

Обладнання: Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрети Т. Г. Шевченка, Л. Українки; плакати з висловами: «У мові, як загалом у природі, все живе, все рухається. » Ян Нецислав Бодуен де Куртене; «Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб» Іван Огієнко; «Мова народу – це найбільший національний скарб, і ми всі маємо його оберігати, в тому числі й авторитетними державними заходами. » Олесь Гончар.

Хід заходу.

Читець.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода, —

То України мова барвінкова, —

Така багата й вічно молода.

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ,

Ця мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

1 ведуча. Українська мова… вслухайтесь в її мелодію і ви почуєте ніжний гомін струмочка і журливе зітхання верб. Усі барви і відтінки розкриваються в ній. Українське слово давнє і живе. сьогодні ми вшановуємо нашу рідну, українську мову та писемність.

2 ведуча. Свято української мови та писемності було засновано засноване 6 листопада 1997 року указом Президента України, у якому говориться: «На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця.»

1 ведуча. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається на все життя. Українська мова починається з колиски, з маминої пісні. Українські колискові пісні задаровують надзвичайною ніжністю і простотою. У них материнська ласка і любов.

2 ведуча. Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен та розвинулись в часи Давньоруської держави.

1 ведуча. Древнє слово розквітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у писемності різних часів. Шлях її розвитку – це тернистий шлях її боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ пережила наша рідна, наша невмируща мова, мужньо витримавши наругу, знущання, заборони.

Молитва

Гріховний світ вирує неспроста ,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас поведи.

О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Та сповнена любові і відваги

З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

1. ведуча. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці 18 століття з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» Івана Котляревського. Його поема стала першим друкованим твором написана народною мовою.
2. ведуча. Батьком же української літературної мови вважають геніального поета Тараса Шевченка. Бо саме він відшліфував і збагатив нашу рідну народну мову – дорогоцінний діамант нашої країни. Пізніше Володимир Самійленко чудово сказав про це у своєму вірші «Українська мова».

Українська мова

Діамант дорогий на дорозі лежав, –

Тим великим шляхом люд усякий минав.

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

І в пилу, на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

1 палючим огнем кольористо блищить,

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її.

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вина,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш,

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас.

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб поглянувши сам на творіння своє,

Він побожно сказав: “Відкіля нам сіє?!”

1. ведуча. Мова великого Кобзаря бринить з незнаною силою, натхненням. Його вірші, поеми пронизані справжнім баченням світу і природи.

Інсценізація вірша Т. Г. Шевченка «Лілея»

1. ведуча. Посестрою Т. Шевченко вважають Лесю Українку. Бо її поетичне слово по своїй силі та чарівності не поступається великому Кобзарю.

1. ведуча. Л. Українка пройшла великий шлях перемоги Духа над стражданням тіла і проявом буденного життя. Вона створила свій світ – світ символів і символічних істот, вбираючи і їхні образи людяність.

Інсценізація уривка із п’єси Л.Українки «Лісова пісня».

1. ведуча. А яка ж багата та мелодійна наша українська мова. Тому вона так легко покладається на музику.

1. ведуча. Українська пісня… хто не був зачарований нею. Вона натхненна, безмежна шириною і красою образів.

Українська народна пісня

1 ведуча. Українці вміють співати, веселитися.

2 ведуча. А які влучні слова, вірші та веселі усмішки створюють українські письменники!

Читці читають гуморески

Кухлик

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші – не мина

Попросив він: – Покажіть

Кухлик той, що з краю.

Продавщиця: Што? Чево?

– Кухлик, люба, покажіть,

Той, що збоку смужка.

– Да какой же кухлик здєсь,

Єслі ето кружка!

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

– на Вкраїні живете

Й не знаєте мови.

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

– у мєня єсть свой язик.

Ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

– Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

Має, бідна, язика

Нервовий пасажир

Пасажир лягає спати й каже провідниці:

— Збудіть мене на станції Глибокі Криниці.

В мене нерви не в порядку, так ви пам’ятайте

Як вставати не захочу, за ноги стягайте.

Якщо буду відбиватись, навіть в зуби двину,

То візьміть ви на підмогу якогось мужчину,

Тягніть мене до виходу і випхніть у спину.

Я, як сильно розісплюся,— в мене не всі дома.

Не забудьте, що полиця моя — тридцять сьома.

Прокинувся пасажир той, як стало світати.

— Де,— гукає,— провідниця? Де, бісова мати?

Чому мене не збудила? Не зна свого діла?

Як почула провідниця — мало не зомліла.

— Це ж ми,— каже,— на станції Глибокі Криниці

Стягли гуртом чоловіка з іншої полиці.

Він пручався, відбивався, за східці чіплявся.

До самого семафора за поїздом гнався.

1. ведуча. Українська мова – це безмежний океан. Це й пісня, народжена в стародавні часи, це й казка, легенда, переказ…
2. ведуча. Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери “Б”. “Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла”.

1. ведуча. “Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства. Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого”.
2. ведуча. А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові “хенд” – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова “мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

Ой яка чудова українська мова

Де береться все це, звідкіля і як

Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва,

Вір, перелісок, чорноліс. Є іще байрак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія.

Можна “звідкіля” і “звідки”, можна і “звідкіль”.

Є у ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Та не в тому справа, що така багата

Помагало слово нам у боротьбі.

Кликало на битву проти супостата,

То звучало сміхом на полях плаката,

І за все це, мово, дякуєм тобі.

Скрізь одне жадання, і мета, і ясність.

Живемо, працюємо, як одна сім’я,

І краса новітня окриля сучасність.

Цю красу звеличує мова і моя.

Нас далеко чути, нас далеко видно.

Дмуть вітри історії в наші паруси.

Розвивайся й далі, мово наша рідна,

І про нас нащадкам вістку донеси.

1. ведуча. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.
2. ведуча. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, але може на краще поміняти саму себе. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твій народ і твоя мова завжди будуть з тобою.