Стихи ко дню украинского языка

Красиві вірші про рідну мову від українських поетів

У скарбничці нашого народу вірші про українську мову посідають одне із найчільніших місць. Здається, про красу рідного слова сказано так багато, що краще її й не опишеш. Тому ми зібрали вірші письменників про мову, які не залишать вас байдужими.

Хоча б один вірш про мову є в творчій спадщині всіх українських письменників. Від Тараса Шевченка, Лесі Українки до Ліни Костенко та Оксани Забужко – це невичерпне джерело натхення, з цим поділилось Радіо МАКСИМУМ.

Зазначимо, що поезії про мову – не лише для дітей, їх має знати кожен українець. Тим паче, що сучасні твори про українське слово напрочуд красиві та глибокі.

Вірші про рідну мову

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Максим Рильський

Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!

Тарас Шевченко

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…

Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.

Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.

Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

Леся Українка

Буду я навчатись мови золотої…
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю
дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене
Україна-мати…

Андрій Малишко

Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,
колосисту – на віки –
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина – так, як мати,
мова в кожного із нас!

Оксана Забужко

Цитата про мову з вірша Оксани Забужко

Мово рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, –
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово – крик любови,
Сміх і радість немовляти –
Неповторне слово “Мати” –
Про життя найперше слово…

Друге слово – гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлий, –
Звук “Вітчизни” неповторний
І простий, і предковічний…

Ну, а третє слово – “Мила” –
Буря крові, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна…

Перейшов усі світи я –
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов лиш ти є.
Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово – пісня колискова
Мово – матері уста.

Іван Багряний

Мова, наша мова, мова кольорова,
В ній гроза травнева, тиша вечорова.
Мова наша, мова — літ минулих повість,
Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Мова, наша мова — мрійнику — жар-птиця,
Грішнику — спокута, спраглому — криниця.
А для мене, мово, ти — як синє море,
У якому тоне і печаль, і горе.

Мова наша, мова — пісня стоголоса:
Нею мріють весни, нею плаче осінь.
Нею марять зими, нею кличе літо,
В ній криваві рими, сльози “Заповіту”.

Я без тебе, мово, — без зерна полова,
Соняшник без сонця, без птахів діброва.
Як вогонь, у серці я несу в майбутнє
Незгасиму мову, слово незабутнє!

Юрій Рибчинський

О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це – мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.

Яка у ній сила – і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя!
Душа голосна України!

Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї,
Ти – вибухів огненних повна.
Це – матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини…

О мово вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.

Володимир Сосюра

Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім’ї великій, вольній, новій.

Дмитро Білоус

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.

Дмитро Павличко

Пролетіли роки, ніби білі лелеки
Від того озеречка, від моєї ріки,
І кохання далеко, і юність далеко,
А вони все у небо летять з-під руки.
Білокрилі мої, ви лелеки чи, може,
Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок
Мого серця вкраїнського дикії рожі,
Що засіяли стільки життя сторінок?
Прийняла я дарунок від нені — то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі, і дочки, й сини!
Будьте вдячні народу, бережіть теє слово.
Що гранилось віками у битвах, в трудах,
Воно визріло вже і співа колосково —
Синя птиця народу — на буйних вітрах.

Любов Забашта

Уривок з вірша про мову

Якщо з українською мовою
В тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою,
Полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить:
Все, як пишеться, в ній
вимовляється, –
Все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова – основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим бува дитя!

Дмитро Білоус

Мені казав один ханжа,
Що наша мова геть відстала,
Що краще йшла б мені чужа,
Немов до хліба – кусень сала,
Що весь мій поетичний план
Спинитись може напівході,
Що я – останній з могікан,
Що наша мова вже не в моді.
Гей, проповіднику! Стривай!
Твої слова – старенька ряса.
Я не піду в твій тихий рай,
Я – син Великого Тараса.
Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова – гарна зроду.
Я не останній з могікан,
Я – син великого народу!

Василь Сосюрченко

Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.

Як же мову ту забути,
Що нею учила
Нас всiх ненька говорити,
Ненька наша мила.

Ой, шануйте, поважайте
Рiднесеньку мову,
I навчайтесь розмовляти
Своїм рiдним словом.

Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.

Сидір Воробкевич

Колискова пісня, колискова –
то найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами…
Скільки в ній ласкавості і шани,
скільки в ній тривожності людської,
і надій, і сивини гіркої…
Колискова пісня, колискова –
то солодка материна мова.

Микола Сингаївський

Не говори: в нас мова солов’їна
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б’є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов’їна,
Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

Стихи про Украину на украинском языке

Привітний і світлий наш сонячний дім,
Як радісно й весело жити у нім.
Тут мамина пісня і усмішка тата.
В любові й добрі тут зростають малята.
Дзвінка наша пісня до сонечка лине:
«Мій сонячний дім — це моя Україна!»

Де у світі кращі гори,
Де таке повітря свіже,
Де шумлять так гарно бори,
І хвилює спіле збіжжя?
Де ясніше сонце світить,
Де гарніше зорі сяють,
Де ж миліше пахнуть квіти,
Як у нашім любім краї?

ДОБРИЙ ДЕНЬ, МАТУСЮ УКРАЇНО (Пісня)

Добрий день, матусю Україно!
Сходить сонце радості й добра.
Україно, я твоя дититна,
Крапелька великого Дніпра.
Приспів:
Україно моя, золоті твої поля,
Небо ніжно-голубе, що під ним усе цвіте.
Яблуневі сади і смерекові ліси,
Ніжна пісня солов`я – рідна матінка Земля.
Не дивись, що я така маленька,
Час мине – я швидко підросту
І усю любов свого серденька
Я тобі в дарунок принесу.
Приспів:
Україно моя, золоті твої поля,
Небо ніжно-голубе, що під ним усе цвіте.
Яблуневі сади і смерекові ліси,
Ніжна пісня солов`я – рідна матінка Земля.

А я дівчинка маленька,
Україна — моя ненька.
Край Карпатський — батько мій –
Любий серцю, дорогий.
В мене стрічка у косичці,
Файні квіти на спідничці,
З гір водичка у відерці,
А Вкраїнонька у серці.
Через річку, через поле
Я піду по стежці в гори
І смерічці заспіваю,
Як я землю цю кохаю.
Хай почує спів мій пташка
І замріяна ромашка,
І усі карпатські села,
Бо щаслива я й весела.

ЯК ТИ ЛЮБИШ УКРАЇНУ

— Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!
— З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.
Щоб була щаслива, дуже,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.

УКРАЇНА МОЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ

Україна моя починається
Там, де туга моя кінчається,
Край дороги, як пісня чаїна,
Починається Україна.
Україна моя починається
Там, де палуба грізно хитається,
Там, де в клекотах Чорного моря,
Б’є панцерник у царство горя.
Україна моя починається
Там, де панство навіки кінчається,
Де смереки у вільних Карпатах,
Як ракети, стоять на чатах.
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.

ПІСНЯ ПРО УКРАЇНУ

Дівчина-калина
В білому віночку
Вийшла із хатини,
Стала на горбочку.
А як заспівала
Солов’їно-дзвінко —
В лісі розстеляла
Килими з барвінку.
Золотила ниву,
Голубила небо,
Дітвору щасливу
Кликала до себе.
Кличе всіх щоднини
До краси і згоди
Пісня України,
Що єдна народи.

Я – українка!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.
Я – українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я – українка!

Я ДИТИНА УКРАЇНСЬКА

Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці – то є назва
Славного роду.
Україна – то край славний,
Аж по Чорне Море,
Україна – то лан пишний
І степи і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнські
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по – вкраїнські
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя і долю!

Наш герб — тризуб,
Це воля, слава й сила;
Наш герб — тризуб.
Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,
Добро і пісню несемо
Ми людям.

Вітер весняний на площах
Стяг український полоще,
В прапорі – просинь небесна,
Золото поля чудесне.

Різні в світі є країни,
Різні люди є у світі,
Різні гори, полонини,
Різні трави, різні квіти.
Є з усіх одна країна,
Найрідніша нам усім,
То — прекрасна Україна,
Нашого народу дім.
Там шумлять степи безкраї,
Наче вміють говорити,
Там ясніше сонце сяє,
Там солодше пахнуть квіти.
Різні в світі є країни,
Гарні є і є багаті,
Та найкраще в Україні,
Бо найкраще в рідній хаті.

Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати-Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас —
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!
Хай же мир і дружба поєднають всіх,
І дзвенить дитячий безтурботний сміх.
Нам зоріє доля світла і ясна.
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж у нас одна!

Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою колосками.
Послухай, як вода шумить –
Дніпро до моря лине, –
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.

Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками:
Та й ми співаємо пісні –
Змагається він з нами!

Дужче і дужче кругом
Пісня гримить солов’я.
Гори мовчать над Дніпром
Це — Україна моя.
В небі шумлять літаки,
Коні залізні — в полях.
Гордим розливом ріки
Цвіт весняний по садах.
Світлі ідуть матері,
Зір їх красою сія.
Сонце і пісня вгорі,
Це — Україна моя.

Ще малий, але ж сміливець —
Сам біжить у гай.
Ти, мій хлопче, українець —
Те запам’ятай.
Ще мала, а по барвінок
Вже ходила в гай.
Ти, дівчатко, українка —
Тож не забувай.
Вирина стежина рідна
З теплої трави.
Мати наша — Україна,
Не забудьте ви.

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

Украинские стихи о родном языке

Каждому человеку милее всех тот язык, который с малых лет лился из уст самых родных людей. Знаешь ли Ты, дорогой друг, что половина из шести тысяч языков мира под угрозой исчезновения? Но ведь это родные языки чьих-то отцов, дедов, прадедов, которыми они пели песни, читали стихи, мечтали.

Мой родной язык — украинский. Он звучал в колыбельных моего детства, на нем общаются мои родители. Звенит он и в школе, библиотеке, на улице, ведь это язык жителей моего края. С помощью языка я познаю мир, могу помечтать, передать свои ощущения, спеть красивую песню. А на каком языке мечтаешь Ты?

К Международному дню родного языка для Тебя и всех ценителей украинского слова я подготовил прекрасные стихи о родном языке. Наслаждайся творениями корифеев отечественной поэзии и непременно выучи несколько из них наизусть.

Рідна мова в рідній школі

Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова,
Що в єдине нас злила, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
— В рідній школі — рідна мова!
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі.
(Олександр Олесь)

Рідна мова

Чи в радості, а чи в журбі,
Ти поклонишся знову й знову
Тому, хто виплекав в тобі
Оцю співучу рідну мову.
Народ цю мову прикрашав,
Беріг від роду і до роду.
І в ній відбилася душа
Мого великого народу.
(Микола Пироженко)

Краса рідної мови

Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів:
Це квітка ніжна і чудова
З широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод:
Як річка, з роду і до роду,
Там мова з’єднує народ.
(Терень Масенко)

Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
(Дмитро Павличко)

Молитва за рідну мову

Боже, отче милостивий,
Ти нам дав цю мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну. Нашу власну.
Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати.
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.
Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова —
Мов троянда поміж цвітом.
Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй Волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно в хаті, в церкві, в школі.
Дай діждатись пошанівку
Рідного, святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова.
(Юрій Шкрумеляк)

Слова

Плекатимеш мову — цвістимуть слова,
Мов білі черешні весною…
Ростимуть слова, як у квітні трава,
Зігріті любов’ю земною.
Які ж вони чисті, як вічно звучать,
Як птахами в’ються крилато, —
Мов зорі незгасні небесних багать:
Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.
Шануй їх у серці. Ніколи не смій
Святе і високе топтати.
Як жито-пшеницею слова добрі сій —
Рясний урожай будеш мати!
(Володимир Олійник)

Рідна мова

Мово рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, —
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово — крик любови,
Сміх і радість немовляти —
Неповторне слово «Мати» —
Про життя найперше слово…
Друге слово — гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлий, —
Звук «Вітчизни» неповторний
І простий, і предковічний…
Ну, а третє слово — «Мила» —
Буря крові, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна…
Перейшов усі світи я —
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов лиш ти є.
Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово — пісня колискова
Мово — матері уста.
(Іван Багряний)

Як воду п’ю із чистої криниці,
З-поміж людей вишукую слова.
І наша рідна мова-чарівниця
У віршах повнозвучних ожива.
Цвіте, як квітка маку серед поля.
Дзвенить, як пісня пташки чарівна.
І хоч нелегка в Україні доля,
Та вірю все ж відродиться вона.
І буде людям Україна мати,
Не мачуха, якою нині є.
І мову рідну будуть шанувати,
Як найбагатіше надбання своє.
(Людмила Савчук)

Українська мова

Пам’яті Тараса Шевченка
Діамант дорогий на дорозі лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей й топтали його,
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він знайшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв.
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш.
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб поглянувши сам на творіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
(Володимир Самійленко)

Любіть рідну мову

Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона, як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
(Федір Пантов)

Рідна мова

Пролетіли роки, ніби білі лелеки
Від того озеречка, від моєї ріки,
І кохання далеко, і юність далеко,
А вони все у небо летять з-під руки.
Білокрилі мої, ви лелеки чи, може,
Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок
Мого серця вкраїнського дикії рожі,
Що засіяли стільки життя сторінок?
Прийняла я дарунок від нені — то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі, і дочки, й сини!
Будьте вдячні народу, бережіть теє слово.
Що гранилось віками у битвах, в трудах,
Воно визріло вже і співа колосково —
Синя птиця народу — на буйних вітрах.
(Любов Забашта)

Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім’ї великій, вольній, новій.
(Дмитро Білоус)

Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.
(Валентин Бичко)

Буду я навчатись мови

Буду я навчатись мови золотої.
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене Україна-мати,
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,
В гніві бився блисками, а в любові — рутою!
(Андрій Малишко)

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
(Максим Рильський)

Рідна мова

Мова кожного народу —
Неповторна і своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина — так, як мати, —
Мова в кожного із нас!
(Любов Забашта)

О мово моя!
О місячне сяйво і спів солов’я,
півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це мова моя,
це — мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила і кличе й сія,
яка в ній мелодія лине
в натхнення хвилини!
О мово моя, душа голосна України!
Ти — сурми на сонці, ти — стягів гаї,
ти — вибухів огненна вовна,
в той час, коли кличе народи в бої
Вітчизна моя многомовна.
Ти — мрії фіалок і сон конвалій,
й гостріша за крицю багнета.
Ти душу бійця пориваєш на бій
в натхненнім пеані поета.
Тобою звучать і міста золоті,
й заквітчані селами гони.
Ти — зброя ідеї. У битві й труді
єднаєш сердець міліони.
Мов райдуги-арки над морем колон,
що в небо музикою лине,
де славить життя золоте жайворон.
Це — мова моєї Вкраїни.
Це — матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини.
О мово вкраїнська. Хто любить її,
той любить мою Україну.
(Володимир Сосюра)

Журавлиний псалом

В тому, певно, є й моя провина,
що для тебе був не кращий час.
Наша мово, мово журавлина, —
повернись із вирію до нас.
Зазвучи! Хай серце відпочине,
спів хай зачарує рідний край.
Наша пісне, пісне солов’їна, —
своїх слів крилатих не втрачай!
Де б не був — додому серце лине.
Де б не жив — все українець ти.
Наша доле, горда, соколина, —
вище хмар насуплених злети!
У долоні упаде пір’їна,
наче лист жаданий від синів.
Позбирай же, ненько Україно,
всіх своїх розкиданих птахів.
(Сергій Цушко)

Вместе с молоком матери в раннем детстве мы, словно губка, впитываем слова родного языка. Песни, сказки и стихи о родном языке — мощный инструмент сохранения и развития духовного наследия каждого народа. Поэтому читай, перечитывай, изучай наизусть стихи о родном языке, следи за собственной речью, лелей свой язык, храни его чистоту — и он никогда не потеряется в разнотравье других языков и наречий мира.

Поздравление с днем украинского языка

Н естор видел и писал,
Да в историю попал.
Показания его
Ценят очень высоко.
Праздник нынче в честь его —
Заслужил трудом сего.

Я зык Шевченко звонкий, соловьиный,
Нам ридна мова с детства дорога,
У нашего колодца куст калины,
Трава в росе, бескрайние поля.

Все это в сердце навсегда осталось,
Живет и дышит край родной во мне,
Наш украинский — это ведь не малость,
Как жаворонка пенье в вышине.

Народные былины, чудо-сказки,
Мы слышим с детства, с ними мы живем,
И очерет в пруду, заросшем ряской,
И сельский наш родной отцовский дом…

В день Письменности Украины
Поздравить рады всех,
Родной язык и мы — едины,
Важен он для всех.

Нестора мы прославляем
И память его чтим,
Молитвами благословляем,
За все благодарим.

Пусть процветает письменность
Ее не загрязним,
На нас лежит ответственность,
ЕЕ мы защитим.

К огда же возникло древнейшее слово,
Об этом не думаем мы говоря,
Что значит язык, и что в этом такого,
Про то мудрецы толковали не зря!

Ведь без языка не бывает народа,
У каждой страны своя письменность есть,
Язык — это право людей на свободу,
И слово родное должны мы беречь.

Пусть речь украинская станет основой,
Для сильной, могучей, великой страны,
Поможет он выстоять в мире суровом,
И славными будут земли той сыны.

В ыводит сегодня ребенка рука,
Который лишь начал шаги свои делать
В познании главных азов языка,
Слова: «мама», «Родина», «мир» неумело…

Беречь вам желаю, ценить свой язык!
Ему с Украиной цвести год от года!
И пусть не покинет страну ни на миг
Стремление к светлому счастью народа!

Н а Украине праздник сегодня наступил,
День языка и письменности — славный день,
Всех украинцев он сейчас объединил,
Писать стихи, читать сегодня никому не лень!

П ишем мы легко и пылко
И читаем между строк,
И как пишется «горилка»
Знают хлопцы назубок.

Мы писать сегодня будем
Ради красного словца
Языком Тараса Бульбы
И Вакулы кузнеца.

С памятью о казаке
Наши внуки и детишки
Сказки новые напишут
На великом языке.

У краинские люди, украинские дети,
Украинский язык — нет певучей на свете!
Берегите его, сохраните в веках,
Сколько музыки в наших чудесных стихах!
На родном языке говорите, пишите,
Всему миру его доброту докажите,
Пусть язык украинский живет и поет,
И народ украинский пусть в мире живет!

В ся Украина празднует
Чудесный этот день.
И вас, друзья родные,
Поздравить мне не лень!

С днем языка родного,
С письменности днем.
Жизнь пусть будет сказкой
С замком и конем!

У краинский язык льется, словно песня, и прекрасными строками ложится на бумагу, пусть же в этот праздничный день Украинской Письменности и Языка забудутся все сложности и сомнения. В то же время, желаем, чтобы светоч удивительного украинского языка никогда не угасал.

Н аш язык — в нем вся наша история,
Красота народа собрана вся в нем.
И всей нашей Украины территория
Разговаривает гордо на родном.

В нашем языке — страницы прошлого,
Дивная мелодия степи, полей…
Пусть же остается он родным, роскошным,
Сохраним его для внуков и детей!

С днем письменности Украины,
Сердечно поздравляем вас,
Желаем добрых дней и светлых,
Быть грамотеями подчас.

Язык родной любить и славить,
Как Родину свою любить,
Еще мы искренне желаем,
На этом свете долго жить!

М удрый Нестор Летописец
Грамоту открыл когда-то,
Чтобы мудрости учились
И девчонки и ребята.

В сей день письменности все-же
Я напомнил бы народу:
Нету мудрости дороже
На земле в любые годы…

С егодня день языка и письменности,
Пожелаем всем грамотности,
Хранить культура народа,
Своей страны, своего рода,
Пусть язык врагом не будет,
Добро лишь от него будет,
Пусть множиться запас словарный,
будет ценный и разнообразный,
Пусть речь красивой будет,
Ведь мысль изъясняют только люди,
Добро, здоровье, пусть в жизни будет,
Судьба желанное преподнесет на блюде.

Э та дивная, давняя речь,
В душах наших рекою ей течь.
Украинский язык — нам родной,
Сердцем любим его и душой.
Поздравляю тебя в этот праздник —
Письменности день, родного языка
И порой случаются напастья,
И порою жизнь так нелегка,
Но ты вспомни лишь родные звуки,
Песню ты любимую включи.
И тебя обнимут предков руки,
И от счастья подадут ключи.

М ы впитали с колыбели
То, что матери нам пели,
И с любовью материнской
Звуки речи украинской.

В этой речи наша сила,
Сколько б лет не проходило,
Пусть останется в веках
День родного языка.

С Днем украинского вас языка!
Пусть станет речь, будто воздух, легка.
И, словно песня, она потечет,
Душам подарит чудесный полет!

Письменность тоже пусть не отстает,
Вам лишь хорошие новости шлет,
Крепко любите родной свой язык,
Каждый из наc к нему с детства привык!

Г осподь нас щедро одарил,
Красивым языком в награду,
И наш народ благословил,
Хранить язык, подобно кладу.

Хвала поэтам, все, кто пишет,
Рифмует, складывает стих,
Кто языком украинским дышит,
Сплетает буквы в своды песен золотых.

Язык родной обогатить,
И пронести сквозь годы нашим детям.
И дар письменности во все века хранить,
Во имя дара лучшего на свете!

П оздравляю с Днём украинской письменности и языка. Пусть вечно живёт мелодичный и созвучный язык, который когда-то воспел Шевченко, пусть все дети знают правила украинской грамматики, пусть славятся стихи и произведения украинских поэтов и писателей.

С егодня поздравлю я всех, кто знаком
С украинской письменностью и языком.
Украинской речи пусть переливы
Вам души наполнят дивным мотивом.

Язык украинский, «твоя рідна мова»
Останется в сердце родительским словом.
Желаю язык свой беречь и любить,
Писать без ошибок и говорить.

Д ень украинской письменности
Мы отмечаем нынче.
Красивей, мелодичней
Ты языка не сыщешь.

Желаю словом метким
Отлично овладеть.
Язык родной пусть дарит
Желание вам спеть.